Тадж-Махал

Тадж-Махал був зведений в Агрі у 1630-х роках за наказом падишаха Шах-Джахана як усипальниця для його дружини Мумтаз-Махал, яка померла під час пологів. Будівлю збудували з білого мармуру, інкрустованого яшмою, оніксом і бірюзою, на високому березі річки Ямуна. У центрі – восьмигранний зал із двома гробницями: подружжя спочиває поруч. Формально це сімейний мавзолей, але за масштабом і композицією він давно сприймається як окремий архітектурний феномен – особистий біль, виражений у камені.

Мавзолей Цінь Шихуанді

Мавзолей першого імператора Китаю Цінь Шихуанді розташований неподалік міста Сіань і був зведений наприкінці III століття до н. е. Будівництво почалося ще за життя правителя й тривало десятиліттями. Підземний комплекс включає поховальну камеру та величезну територію з глиняною армією: тисячі теракотових воїнів, коней і колісниць охороняють спокій імператора. Сам саркофаг і досі не розкрито: поховання лишається недоторканим, оповитим легендами й високим рівнем ртуті по периметру.

Мавзолей Леніна

Мавзолей Леніна розташований на Червоній площі в Москві. Початкову дерев’яну споруду звели невдовзі після його смерті у 1924 році, а в 1930-му її замінили на кам’яну будівлю з темного та червоного полірованого каменю за проєктом Олексія Щусєва. Архітектура поєднує авангард із мотивами давньосхідних форм: ступінчастий силует відсилає до зиккурату. Усередині – скляний саркофаг із тілом Леніна, збереженим завдяки бальзамуванню.

Усипальниця Гур-Емір

Гур-Емір – усипальниця середньовічного полководця Тимура (Тамерлана), зведена в Самарканді на початку XV століття. Комплекс збудований за розпорядженням самого правителя, але спочатку призначався для його онука Мухаммада Султана. Після смерті Тимура у 1405 році мавзолей став його особистим місцем поховання. Споруда виконана з обпаленої цегли, з рельєфною мозаїкою та високим ребристим куполом бірюзового кольору. Окрім Тимура, тут спочивають його сини й онуки, серед них – великий Улугбек.

Мавзолей Хо Ші Міна

Мавзолей Хо Ші Міна розташований у центрі Ханоя, на площі Ба Дінь, де у 1945 році він проголосив незалежність В’єтнаму. Будівлю збудували у 1973–1975 роках, через кілька років після його смерті, за зразком московського мавзолею. Конструкція виконана з сірого граніту, з чіткою прямолінійною геометрією. Усередині – зал із саркофагом, у якому зберігається бальзамоване тіло Хо Ші Міна, лідера антиколоніального руху та першого президента Північного В’єтнаму.

Кимсусанський палац

Кимсусанський палац у Пхеньяні спочатку був збудований у 1976 році як резиденція Кім Ір Сена, але після його смерті у 1994-му перетворений на мавзолей. Згодом тут поховали і його сина Кім Чен Іра. Комплекс розширили та переобладнали: тепер це суворо охоронюваний меморіальний центр із довгими коридорами, залами прощання та експозицією особистих речей. Тіла двох північнокорейських лідерів зберігаються у засклених саркофагах, а сам палац став частиною державної ідеології та офіційного культу пам’яті.

Мавзолей Мао Цзедуна

Мавзолей Мао Цзедуна розташований на площі Тяньаньмень у Пекіні. Його звели у рекордні строки – всього за вісім місяців у 1976 році, одразу після смерті лідера. Комплекс виконаний зі світлого каменю та бетону, з елементами суворої симетрії. У центральному залі розміщено кришталевий саркофаг із тілом Мао, поміщеним у герметичну капсулу. Попри його заповіт про кремацію, керівництво вирішило увічнити постать засновника КНР у форматі, подібному до радянського досвіду.